Від першого відвідування тренажерного залу до звання чемпіона. Олександр Лісовський

Ми помітили що багато кого цікавить як наші тренери досягли своїх результатів. Тому вирішили ввести нову рубрику в новини нашого клубу, в якій поділимося розповіддю тренерів про їхнє спортивне життя від початку і до тепер. Розпитаємо у всіх про все! Ви ж не думаєте що всі вони змалку народились такими міцними та стрункими?! Звісно ж їм довелось так само як і вам зважитись на перше відвідування тренажерного залу. В кожного свої причини і свої шляхи початку нового життя, яке пов’язане з важкою працею над собою, над своїм тілом та духом.

Сьогодні своєю історією поділиться Олександр Лісовський.

Олександр Лісовський

Саша займається пауерліфтингом, це не легкий вид спорту і не кожному він до снаги.

Пауерліфтинґ або паверліфтинґ (англ. powerlifting: power — сила, і lift — підіймати) — силовий вид спорту, у якому підіймають штангу. Паверліфтинґ, також називають силовим триборством. Пов'язано це з тим, що як змагальні дисципліни в нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві, і тяга штанги — які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена.

У паверліфтинґу, на відміну від бодибілдингу, важливі силові показники, а не краса тіла.

При виступі порівнюються показники спортсменів в одній ваговій категорії. Оцінка йде за сумарною максимально взятою вагою у всіх трьох вправах. При однакових показниках перемога присуджується спортсменові, що володіє меншою вагою. 

Олександр шестикратний Чемпіон України, власник шести рекордів України, срібний призер Чемпіонату Світу з жиму штанги лежачи серед юніорів, Чемпіон Світу та срібний призер Чемпіонату Європи зі станової тяги в категорії Open!

- Саша, в тебе вражаючий список перемог! Розкажи що тебе спонукало почати займатись в тренажерному залі?

- Почати займатись в тренажерному залі вирішив через те що був слабким фізично. Підтягувався мабуть 3 рази з великими ривками і зусиллями. Навіть віджимався всього декілька раз. Уявляєте? Як тут не почати тренуватись? Та ще й виглядав дуже малим та «сухим».

- Ти гарно попрацював, тепер мабуть підтягування та віджимання тобі даються легко! А як щодо твого першого відвідування спортзалу? Ти добре запам’ятав його? Які враження були?

- В зал вперше мене привів мій рідний дядько Філіппов Олексій, в 2005році. Побачивши як він присідає з вагою 230кг і жме штангу 170кг, я був в нереальному захваті, такого в житті не бачив. Захотілось теж стати сильним, хоча фізична форма на той момент не співпадала з моїми бажаннями. Вага з якою почав займатись була «дитячою». Жим штанги лежачи - кілограмів 30 на 10 повторень і це було нереально важко, про присідання взагалі промовчу… (сміється) Але тренер запалив в мені іскру і перша мета була – виконати норматив КМС по пауерліфтингу, з цього все і розпочалось.

- І скільки ж часу ти вже займаєшся?

- Відвідувати зал почав в 2005 році, а от серйозно займатись, почав з 2008. Тоді почав серйозно готуватись до змагань з пауерліфтингу.

- Цікаво, що тебе мотивувало приймати участь в змаганнях з пауерліфтингу?

- Виступати на змаганнях вперше захотілось в 2007р. Надихали тренування мого тренера, коли дивився яку він підіймає вагу, з якою штангою присідає, мене це вражало і з’являлось бажання також підіймати велику вагу, хоча на той момент це здавалось нереальним. А змагання це вже можливість перевірити себе, порівняти з результатами інших.

- Кажуть що перший раз запам’ятовується назавжди. Поділись спогадами про свої перші змагання.

- Звісно ж пам’ятаю! Бажання прийняти участь в змаганнях було дуже великим. Пам’ятаю що вперше виступив по жиму штанги лежачи в 2007р. в м. Рівне, змагання проходили в тренажерному залі Імпульс. Зайняв тоді 4-те місце, вижавши штангу вагою 107.5 кг при власній вазі близько 72 кг. Дуже хвилювався, адже вперше виступав перед такою кількістю глядачів та й взагалі це був перший вихід на публіку. Відступати не міг, тож я це зробив і мій перший виступ став шаленою мотивацією! Одразу захотів покращити свій результат і потрапити в призери, для початку. Перші змагання - це була «проба пера», хотів відчути що це таке, подивитись на конкурентів. Не ставив на той час перед собою високих цілей, адже я не знав на що здатні суперники, просто хотів щоб всі спроби були вдалі (ред.. підходи у виступі на змаганнях).

- Кожен спортсмен мріє виступити на світовій арені! Чи були в тебе виступи закордоном?

- Було багато пропозицій поїхати, одна із кращих це чемпіонат світу в Лас-Вегасі, але це коштувало близько 3000$ і в той час було для мене не по карману. В пауерліфтингу, нажаль, не вистачає спонсорської підтримки. На той період мав значну підтримку від родини Ухових за що їм нереально вдячний, такої хорошої і добродушної сім’ї потрібно ще пошукати! Але на змагання світового рівня потрібна велика сума не лише на саму поїздку та участь, але й на підготовку. Вона включає в себе відповідне до навантажень звичайне харчування, професійні масажі після тренувань, під час підготовки до змагань не обійтись без спеціального спортивного харчування і звісно ж відпочинок, якого не вистачає людині котра працює практично щодня. Додайте до всього витрати на дорогу, житло, стартові внески за участь в змаганнях - виходить кругленька сума.

- Але ж незважаючи на брак фінансової підтримки ти маєш дуже багато титулів, перемог та призових місць на змагання в Україні. Останні змагання в яких ти приймав участь відбулись в березні в м. Луцьк. Це був Чемпіонат України за версією ВПАУ. Нам буде цікаво дізнатись про те як ти готувався до нього, скільки часу триває підготовка до змагань?

- Так, останні мої змагання були в Луцьку. Зазвичай повноцінна підготовка до змагань триває від 6 до 8 місяців, для того щоб розкрити максимально потенціал. Добре якщо пощастить і все пройде гладенько і без зривів тренувального процесу, а подібне, нажаль, трапляється. Коли працюєш з великими вагами є значний ризик травмуватись. А коли готуєшся в осінньо-весняний період – можна застудитись чи «підхопити» вірус. Такі моменти вибивають з колії і можуть відкинути на декілька місяців назад по результату. Одужавши доводиться починати все з самого початку.

- Для спортсмена це мабуть важко психологічно – майже досягнути бажаного результату і через просту застуду втратити високі показники?

- Так, але коли маєш досвід чи займаєшся з тренером, то повернути результат не буде надто важко. Просто втрачаєш час, який міг використати для підвищення фізичної форми.

- В такі складні моменти важливо мати підтримку близьких людей. Твої рідні підтримують твоє захоплення важкою атлетикою?

- Підтримка близьких дуже важлива. Мої рідні мною пишаються і схвально відносяться до мого захоплення. Проте надто хвилюються за здоров’я, щоб не отримав травму чи не «посадив» серце, та я пояснив що до тренувань підходжу серйозно. Розповів всі деталі, що тренуюсь циклічно, тобто більша половина підготовки - це напрацювання техніки, відточування проблемних та слабких зон в ній. І лише після цього протягом декількох місяців відбувається вихід на пік силових показників, потім найбільше навантаження на змаганнях і все. Після такого циклу вага від максимальної поступово зменшується до 40%. Ризики мінімальні, а з правильним підходом нічого страшного не відбудеться.

-Добре коли є така підтримка, але ж напевне трапляються люди котрі не розуміють тебе, ставлять різні запитання, що ти говориш таким?

- Так, трапляються і такі. Зазвичай запитують навіщо воно тобі потрібне? Кажуть що травмую коліна, хребет. Тим, хто трішки знайомий зі спортом, пояснюю основні правила тренувань і як не отримати розповсюджені травми, про те як потрібно працювати з дисбалансом тіла, як правильно розписується цикл тренувань. Зазвичай після роз’яснень люди змінюють свою думку. А що стосується людей котрі далекі від спорту і доводять мені що я займаюсь чимось непотрібним, я навіть не намагаюсь вплинути на їхню думку, просто чемно дякую за пораду і продовжую тренування

- Стільки років займаєшся, розкажи що тебе мотивує, звідки черпаєш натхнення працювати на тренуваннях і з року в рік продовжувати виступати на змаганнях? Яку маєш наразі мету?

- Для мене тренування перш за все це емоційне розвантаження, після якого з’являється ейфорія, покращується настрій, зростає самооцінка та й взагалі значно покращується як самопочуття фізичне так і психічне. Також мотивують вихованці, яких треную в клубі, готую їх на змагання. І коли вони досягають своєї мети, наприклад, виконують норматив КМС або МС, та шалена радість, яку бачиш в їхніх очах, нагадує мені себе на початку, одразу згадую чому почав займатись цим спортом. В такі моменти розумію що мушу працювати над своїми результатами далі, адже підопічні спортсмени дивляться на мене і потрібно бути гарним прикладом для них. Наразі в мене є одна мета - стати сильнішим ніж вчора, навіть якщо заходить до плато, (ред.. - так званий «застій» в результатах) не потрібно здаватись, через подібне проходять всі, варто продовжувати і з часом результат знову почне зростати.

- Скажи, яких результатів досягли спортсмени, яких ти тренував?

- Загалом виховав 13 Майстрів Спорту та 3 Кандидатів в Майстри Спорту. Пишаюсь цим і продовжую тренувати клієнтів які прагнуть досягнути високих результатів. Тому що бачу як в них змінюється самооцінка, люди стають впевненіші в собі і це відображається на їхньому житті. Такий результат, мабуть, є найціннішою нагородою за тяжку роботу яку ми проводимо в тренажерному залі.

- Поділись з нами своїми планами на майбутнє в пауерліфтингу?

- Плани, як у будь-якого спортсмена – покращення результатів. Декілька цілей вже виконав, отримав звання Майстер Спорту з жиму штанги лежачи, Майстер Спорту з Пауерліфтингу та Майстер Спорту Міжнародного Класу зі станової тяги. В подальшому планую виконати норматив Майстра Спорту Міжнародного Класу з Пауерліфтингу по версії WPA. Та це не все! В планах вдала спроба в становій тязі з вагою 300 кг без заборонених препаратів.

- Що порадиш початківцям і тим хто тільки зважується почати займатись важкою атлетикою?

- Тим хто зважується раджу не зволікати і почати тренування. А тим хто вже почав, найперше це ретельно відпрацювати техніку, ви маєте зрозуміти біомеханіку руху під час виконання вправи, найкраще звернутись до тренера з досвідом виступів на змаганнях. Ніколи не поспішайте збільшувати робочу вагу, тому що так ви не досягнете значних результатів, а лише доведете себе до «застою». Не дивіться на товаришів котрі роблять вправи з більшою вагою, не забувайте що вони, напевне, давно тренуються. Якщо хочете бути кращими додавайте вагу по мінімуму і слідкуйте за технікою виконання вправи. Повірте моєму досвіду, вже через рік здивуєтесь з якою вагою зможете працювати і вона швидше за все буде більшою ніж в товаришів. Коли я почав тренуватись також хотів одразу працювати з великими вагами, бачив що всі працюють з вагою значно більшою ніж я. Добре що мій тренер дав мені пораду, яку я повторюю своїм підопічним – не поспішати. Я його послухав і вже незабаром почав прогресувати, повільно, але стабільно. Вже через декілька років обігнав по робочій вазі більшість людей в залі. Траплялись кумедні ситуації коли почав виступати на серйозних змаганнях і підіймати велику вагу, за спиною чув розмови інших спортсменів про те що я на хімії, бо обігнав їх. Хоча це не так і своїх результатів досяг чесними тренуваннями без заборонених препаратів! Запам’ятайте, якщо ви поставили перед собою мету - нікого не слухайте, йдіть до неї, працюйте, всього реально досягнути! Навіть коли всі будуть стверджувати що вам ніколи не досягнути рівня Майстра Спорту, будьте впевнені все можливо, не слухайте таких людей, швидше за все вони не вірять навіть в свої можливості, що вже говорити про ваші? Коли почуєте подібне або ж коли засумніваєтесь що зможете чогось досягнути, згадайте мою історію про те як я починав тренуватись і не міг толком з грифом присідати, коли під час жиму штанги лежачи з вагою 30 кг вона мало не придушувала мене. Але сумлінна робота над результатом і от я вже дійшов до рівня МСМК, маю на меті встановлювати рекорди. Не чекайте швидких результатів, на це піде багато часу, можливо більше ніж в інших, проте результат буде і він вас потішить. Бажаю всім успіху в досягненні нових цілей!

Дякуємо за твою розповідь. В свою чергу хочемо побажати тобі високих результатів і ще не раз вийти на найвищу сходинку п’єдесталу!

Сподіваємось що історія Олександра мотивує та надасть впевненості кожному читачу.

Очікуйте наступну не менш мотивуючу розповідь, тренуйтесь і будьте крепкі!

До нових зустрічей в E.G.O.Club!